В українській мові виділяють чотири відміни іменників, на які розподіляються іменники залежно від їх роду та закінчень у називному відмінку. Щоб з’ясувати відміну іменника, потрібно поставити його в початкову форму, визначити рід, основу і закінчення.
До І відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення –а (-я): ручка, мрія, Ілля, базіка.
Жіночі імена по батькові також є іменниками І відміни.
До ІІ відміни належать:
- іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають нульове закінчення або закінчення –о: лист, дядько;
- іменники середнього роду, які в називному відмінку однини мають закінчення –о, -е, -а (-я): коло, поле, весілля.
Іменники І і ІІ відміни залежно від кінцевого приголосного основи поділяються на тверду, м’яку і мішану групи.
До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини мають нульове закінчення: ніч, ніжність, а також іменник мати.
Іменники ІІІ відміни на групи не поділяються.
До IV відміни належать іменники середнього роду із закінченням –а (-я) в називному відмінку однини, у яких під час відмінювання з’являються суфікси –ат-, -ят-, -ен-: теля – теляти, плем’я – племені.
Зверніть увагу!
Слова типу оленя – оленятко належать до різних відмін. У слові оленя суфікс –ят- виникає у непрямих відмінках (оленятком). Це особливість іменників IV відміни. У слові ж оленятко цей суфікс є у називному відмінку однин, крім того наявний суфікс –к-. І це вже іменник ІІ відміни.
Пам’ятай!
До жодної відміни не належать:
- незмінювані іменники (шосе, метро);
- іменники, які мають лише форму множини (окуляри, ножиці);
- жіночі прізвища на -о та приголосний (Оксана Майстренко, Олена Чаплюк);
- іменники, що мають прикметникову форму (набережна, військовий).