Петриківський розпис як феномен орнаментального мистецтва українського народу

ПетриківкаОдним із символів Дніпропетровщини й України в цілому є петриківський розпис – народне декоративне орнаментальне малярство, що сформувалося в селищі Петриківка. Зазвичай при слові «символ» виникають асоціації з чимось дуже давнім, що прийшло до нас із глибин тисячоліть. Сказати цього про петриківський розпис ми не можемо. Не зважаючи на те, що його появу пов’язують із козацтвом, а деякі речі з візерунками з’явились у XVIII столітті, в сучасному розумінні напрям сформувався лише в XIX – на початку XX століття. Та відносно короткий вік не завадив петриківському розпису в грудні 2013 року ввійти у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Передісторія петриківського розпису

Точної дати виникнення перших розмальованих предметів побуту на Дніпропетровщині назвати ніхто не може. Вважається, що походить петриківських розпис від традиційно українського хатнього стінопису. Петриківський розпис. СувенірЩороку навесні, а то і двічі на рік господині наново вибілювали хати, розмальовуючи стіни, комини і дерев’яні побутові речі (особливо весільні скрині) рослинним орнаментом. Такий хатній стінопис існував у багатьох поселеннях на берегах Дніпра, але найбільшого розвитку набув саме в Петриківці. Відомо, що схоже хатнє малювання існувало в Петриківці ще в 1860 році, на папері ж почали малювати наприкінці XIX століття.

Як і звідки прийшли на берег Дніпра традиції розпису теж точно невідомо. З упевненістю можна сказати, що за часів Нової Січі ці території активно заселялись вихідцями зі Слобожанщини і Полтавщини. Мабуть, саме вони дали початок розпису, який з часом було названо петриківським. Так, до сьогодні збереглися декоративні скрині з Полтавщини, що датуються XIX століттям. Крім того, є відомості про існування хатнього малювання в Харківській губернії. У будь-якому випадку прослідкувати історію орнаментів до початку XX століття майже неможливо.

На початку 1900-х років стінописами Петриківки зацікавився Дмитро Яворницький, відомий український етнограф із Катеринослава. Євгенія Евенбах, виконуючи його доручення, під час двох експедицій у 1911 й 1913 роках перемальовувала зразки народної творчості Катеринославщини. Того ж 1913 року в Петербурзі відбулася виставка, основою якої стали замальовки молодої художниці. Саме цей рік дослідники називають роком першої фіксації петриківського розпису.

Визнання петриківського розпису як народного мистецтва

1935 і 1936 роки стали знаковими для визнання петриківського розпису як виду мистецтва, адже саме в ці роки відбулися виставки творів народних майстрів у Києві, Петербурзі і Москві. Цікавим є те, що мистецькі твори, які підкорили столиці, були створені звичайними селянами. Так, одна з найвідоміших майстринь петриківського розпису Тетяна Пата

Поштові марки на честь Тетяни Пати, майстра петриківського розпису

Поштові марки на честь Тетяни Пати, майстра петриківського розпису

заробляла собі на життя тим, що розписувала односельцям димоходи печей. Зацікавлена її роботами Євгенія Евенбах запрошувала Тетяну Якимівну переїхати до столиці, але та відмовилася покидати джерело вічного свого натхнення – мальовниче селище Петриківку. Проте згодом Дмитро Яворницький замовив для очолюваного ним краєзнавчого музею Дніпра килим і два ескізи димоходу, що й сьогодні зберігаються у фондах. У той же час (1935 – 1936 роки) у Петриківці створено школу декоративного малювання, в якій викладала народна майстриня. В останні роки свого життя Тетяна Пата створила серію нових малюнків, що увійшли до альбому 1973 року, оформляла книги та листівки.

Петриківський розпис на чорному тліУ 1936 – 1944 роках п’ять учениць Тетяни Пати переїхали до Києва, завдяки чому Київська сувенірна фабрика Т. Шевченка налагодила промислове використання розпису. Тут запровадили підлаковий розпис на чорному тлі, а згодом було застосовано петриківський розпис на порцеляні на кераміко-художньому заводі столиці.

Портрет Петра Калнишевського, Автор: Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=35149016

Портрет Петра Калнишевського

Починаючи з 1929 року у Петриківці існувала артіль петриківського розпису, яку 1961 року було реорганізовано. Єдина в світі фабрика петриківського розпису «Дружба» випускала вироби з пресованої тирси, яку вкривали чорною фарбою, розписували й вкривали лаком. До 1970 року головним художником фабрики був член Національної спілки художників Федір Панко, творчість якого відома за межами України. У 1969 – 1970 роках Українським товариством дружби та культурних зв’язків відправлено роботи майстра до десяти країн. Найвідоміші твори художника: серія з чотирьох панно темперою на картоні «Легенда про петриківську вишню» (1983) і «Портрет Петра Калнишевського» (1990) під лаком на дереві.

Наші дні

1998 року на базі Експериментального цеху розпису було створено сучасний творчий осередок Центр народного мистецтва «Петриківка», яким керує Андрій Пікуш. У Центрі працює близько 40 майстрів, тоді як велика кількість народних митців творять самостійно в інших містах України, сприяючи розвитку «петриківки» в усій державі.

З метою популяризації українського культурного надбання «Укрпоштою» 2000, 2010 і 2013 років було поштові марки з репродукціями розпису. Зокрема зчіпка марок 2000 року містить портрет Тетяни Пати і дві її роботи, а блок 2013 року – репродукцію роботи В. Глущенка «Півень у квітах».

Починаючи з 2007 року щороку в Петриківці відбувається фестиваль творчості «Петриківський дивоцвіт», на якому представляють роботи народних майстрів різних напрямків мистецтва. Винятком стали 2012 і 2013 роки, коли фестиваль проводився у Дніпрі.

У 2016 році Національним банком України введено в обіг дві пам’ятні монети «Петриківський розпис» номіналом 5 і 10 гривень, роздрібна ціна на момент виходу яких становила 38 та 916 гривень відповідно.

Особливості петриківського розпису

Петриківський розпис. Рослинний орнаментПереважання рослинних елементів в орнаменті та створення квітів небувалої форми – основні особливості петриківських візерунків. Народні майстри пильно спостерігають навколишній рослинний світ і відтворюють його на своїх виробах, особливо популярними є айстри, троянди, волошки, ромашки, калинові ягоди, полуниці, виноград та ажурне листя папороті. Традиційним для петриківського розпису є і образ жар-птиці з візерунками на тулубі – фантастичної істоти, що приносить щастя.

Оскільки джерелом петриківського розпису є хатній стінопис, то і традиційним фоном для малюнку вважається білий. За радянських часів популярності набув орнамент на чорному тлі. Сучасні ж майстри роблять розпис на білому, чорному, синьому, червоному і зеленому фоні.

Петриківський розпис. ПтахЗазвичай малюнок петриківського розпису має поверхневий вигляд. Орнамент художники вибудовують навколо одного або кількох стебел, що не переплітаються між собою. Здебільшого фігури птахів і звірів мають контурне зображення, квіти малюють в анфас, а тварин – у профіль. Професійні майстри попередньо не креслять контури,  а виношують композицію в уяві. Виконують елементи «петриківки» (ягоди, листя, квіти) одним мазком соскою, піпеткою або власним пальцем.

Типи мазків петриківського розпису

Створити малюнок у техніці петриківського розпису можна, володіючи чотирма основними видами мазків.

  • «Зернятко» – мазок, що виконується тонким вологим пензлем (історично його робили з шерсті кота). Починають мазок легким дотиком, а завершують сильним натиском пензля. Якщо наносити мазки «зернятка» по обидва боки від стебла, зображення буде схоже на колос. Саме ця схожість дала назву мазку.
  • «Гребінець» – мазок, який починають потовщенням, зробленим натиском пензля, а завершують тоненьким вусиком кінчика пензля. Кілька подібних мазків нагадують гребінець.
  • «Горішок» складається з двох вигнутих «гребінців», що поставлені один проти іншого. Якщо вільне Петриківський розпис. Сувенірмісце заповнити мазками «зернятко», малюнок нагадуватиме горішок.
  • «Перехідний мазок» виконують одним сухим пензлем двома фарбами: спочатку його вмочують в одну фарбу, а потім – в іншу. Результатом стає лінія, яка поступово змінює колір.

Знаряддя народних умільців

Історично склалося, що набір інструментів народних умільців петриківського розпису небагатий: палички зі стебел болотних трав і дерев, кошачки (пензлі з кошачої шерсті), власні пензлі і природні барвники. Петриківці виварювали ягоди, листя, трави і квіти і отримували фарби для стінописів. Аби мати червоний колір, використовували вишню, для синього брали пролісок, для жовтого – соняшник, для зеленого – пирій. Фарби розводили молоком і яєчним жовтком, закріплювали буряковим цукром або вишневим клеєм. Фабричні барвники з’явились значно пізніше, а сучасні майстри використовують здебільшого гуаш. Причому петриківський розпис постійно розвивається, майстри шукають нових технік і форм, поступово відходячи від історичних традицій.

Найвідоміші петриківські розписи

Православний храм у Києві

Свято-Юріївський храм.Київ

Свято-Юріївський храм. Київ

Розташований на Михайлівській площі Свято-Юріївський храм у Києві оздоблено петриківським розписом. Кілька тижнів знадобилося майстриням села Петриківка Ірині Кібець та Галині Назаренко, аби прикрасити внутрішню стіну церкви.

Настоятель храму стверджує, що розпис було виконано за християнськими звичаями, і кожна квітка щось собою символізує. «Символ Христа – троянда, символ Богородиці – лілея, а якщо взяти виноград, то взагалі тут проповідь про те, якими ми повинні бути. Господь наш сказав, що він лоза, а про апостолів, що вони – гроно. А якщо вплести сюди колос пшеничний, то ми побачимо і натяк на хліб та вино, яке пересутнюється з тілом і кров’ю. Незабудки – символ простих людей… А об’єднання Богородиці, Спасителя і нас з вами і дає оце ублагодатнення нашої природи, нашого відродження у Христі. Тобто у такому маленькому букетику отака велика видатна ідея. Словом, ці орнаменти можна читати, як відкриту книгу… Так як це Храм Георгія, або Юрія Побідоносця, то його колір – червоний. Ви тут побачите багато червоних Юрієвських хрестів в орнаментах.»Петриківка в Свято-Юріївському храмі Києва

Український культурно-інформаційний центр у Франції

У столиці Франції Парижі було розписано «петриківкою» будинок, в якому проживав знаменитий Ален Делон. Сьогодні в цій будівлі розташувався Український культурно-інформаційний центр.

Найдовший у світі бігунок із розписом на паркані

У вересні 2012 року в Книзі рекордів України було зафіксовано рекорд у Петриківці. 30 майстрів та 127 вихованців петриківського Будинку дитячої творчості за три дні створили найбільший орнамент на паркані. Бігунок із петриківським розписом висотою 80 см простягнувся на 120 метрів.120-метровий паркан із петриківським розписом

Поділитись

Автор: Кривенко Юлія

Оцініть сторінку: 1 Зірочка? Чому?2 Зірки3 Зірки4 зірочки5 Зірочок - Відмінно! (оцінок всього: 3, середня оцінка: 4,33 з 5)
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *