З тегом: Іменник

Розбір іменника як частини мови 0

Розбір іменника як частини мови

Виконати розбір іменника як частини мови можна, дотримуючись наступного алгоритму. Алгоритм розбору іменника як частини мови Іменник, загальне значення, питання, на яке відповідає. Початкова форма (називний відмінок однини). Назва істоти чи неістоти. Назва загальна чи власна. Рід (якщо є), число, відмінок. Відміна, група (для І і ІІ відміни). Синтаксична роль. Зразок усного розбору іменника як частини мови Існує багато народних прикмет, за якими визначають погоду. Прикмет – іменник, означає предмет, відповідає на питання чого?; початкова форма – прикмета; назва неістоти; загальна назва; жіночий рід, множина, ужито в родовому відмінку; І відміна, тверда група; у реченні є додатком. Зразок письмового розбору...

Групи іменників: тверда, м’яка та мішана 0

Групи іменників: тверда, м’яка та мішана

Залежно від того, на який приголосний (твердий, м’який чи шиплячий) закінчується основа слова у І і в ІІ відміні виділяють групи іменників. Щоб визначити, до якої групи належить іменник І відміни, потрібно поставити його в початковій формі. До твердої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий нешиплячий приголосний: корова, Микола. До м’якої групи належать іменники із м’якою основою: пісня, суддя. До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий [ж], [ч], [ш], [дж]: тиша, вежа. Зверніть увагу! Звук [й] м’який, тому іменники з основою на [й] належать до м’якої групи: мрія [мр’ійа]. Групи іменників ІІ відміни визначаються так само,...

Відміни іменників 0

Відміни іменників

В українській мові виділяють чотири відміни іменників, на які розподіляються іменники залежно від їх роду та закінчень у називному відмінку. Щоб з’ясувати відміну іменника, потрібно поставити його в початкову форму, визначити рід, основу і закінчення. До І відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення –а (-я): ручка, мрія, Ілля, базіка. Жіночі імена по батькові також є іменниками І відміни. До ІІ відміни належать: іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають нульове закінчення або закінчення –о: лист, дядько; іменники середнього роду, які в називному відмінку однини мають закінчення –о, -е, -а...

Відмінювання іменників. Відмінки іменників 0

Відмінювання іменників. Відмінки іменників

В українській мові іменники, пов’язуючись у реченні з іншими словами, змінюються за відмінками. Таким чином відбувається відмінювання іменників. Українська мова налічує сім відмінків, кожен з яких, окрім кличного, відповідає на питання. Відмінювання іменників за відмінками Відмінок Питання Приклад Називний хто? що? дівчина Родовий кого? чого? дівчини Давальний кому? чому? дівчині Знахідний кого? що? дівчину Орудний ким? чим? дівчиною Місцевий на/у кому? на/у чому? на дівчині Кличний – дівчино   Називний відмінок називається прямим, усі інші – непрямими. Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника. Пригадай! Іменники – назви неістот у називному та знахідному відмінках відповідають на питання що? Для...

Число іменників 0

Число іменників

Число іменників – морфологічна категорія, яку мають іменники української мови. Більшість іменників змінюються за числами, маючи форми однини і множини. Наприклад, весна – весни, кінь – коні. Проте є іменники, що мають лише форму однини. До них належать назви почуттів (злість), абстрактні іменники (щастя), власні назви (Дніпро, планета Марс). Деякі іменники мають лише форму множини. Це назви парних предметів (ножиці), сукупності предметів (меблі), почуттів (веселощі), географічні назви (Суми), назви речовин (парфуми). До іменників, що мають лише форму однини, належать і збірні іменники. Збірні іменники – це іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів чи істот, що сприймаються як одне...

Рід іменників 0

Рід іменників

Іменнику як частині мови властива така категорія як рід іменників. Більшість іменників належать до одного з трьох родів: чоловічого, жіночого, середнього. Причому іменники саме належать до одного з родів, а не змінюються за ними. Рід іменників Рід іменників, ужитих у множині, визначають за початковою формою: столи (стіл) – чоловічий рід, озера (озеро) – середній рід. Іменники, які вживаються лише у множині, за родами не розрізняються: Суми, ножиці. Зверніть увагу! Назви осіб за професією чи видом діяльності належать до іменників чоловічого роду, хоча можуть позначати осіб як чоловічої, так і жіночої статі: інженер Петров і інженер Петрова. З такими іменниками прикметники...

Іменник як частина мови 0

Іменник як частина мови

Іменник: загальне значення Іменник – це самостійна частина мови, що називає предмет (все те, до чого можна поставити питання хто? або що?) і відповідає на питання хто? що? Наприклад: кінь, кохання, вікно. Морфологічні ознаки Іменники змінюються відмінками і числами, належать до певного роду. Синтаксична роль У реченні іменник може бути будь-яким членом речення. Наприклад: Слово – не горобець (підмет і присудок). Ми їли повидло зі слив (додаток і означення). Прийшли в двір (обставина). Іменники конкретні та абстрактні В українській мові розрізняють конкретні та абстрактні іменники. Іменники з конкретним значенням називають предмети, які людина бачить навколо і може сприймати за допомогою...