В українській мові іменники, пов’язуючись у реченні з іншими словами, змінюються за відмінками. Таким чином відбувається відмінювання іменників. Українська мова налічує сім відмінків, кожен з яких, окрім кличного, відповідає на питання.
Відмінювання іменників за відмінками
Відмінок |
Питання |
Приклад |
Називний | хто? що? | дівчина |
Родовий | кого? чого? | дівчини |
Давальний | кому? чому? | дівчині |
Знахідний | кого? що? | дівчину |
Орудний | ким? чим? | дівчиною |
Місцевий | на/у кому? на/у чому? | на дівчині |
Кличний |
– |
дівчино |
Називний відмінок називається прямим, усі інші – непрямими. Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника.
Пригадай!
Іменники – назви неістот у називному та знахідному відмінках відповідають на питання що? Для розрізнення цих відмінків до іменника слід поставити одразу два питання (істоти і неістоти).
Зверніть увагу!
Іменник у формі називного відмінка означає того, хто виконує дію, і виступає у реченні підметом. Іменник у формі знахідного відмінка означає предмет, на який спрямована дія, і виступає у реченні додатком.
Наприклад: Стоїть стіл (Н.в.); Ремонтую стіл (Зн.в.)
Запам’ятай!
Іменники у кличному відмінку виступають звертанням і не бувають членами речення.
Наприклад:
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці…