Петриківка – селище майстрів пензля

Мальовниче село Петриківка. Історія його заснування тісно пов’язана з ім’ям останнього кошового отамана Петра Калнишевського, селище не знало кріпацтва навіть після повалення Запорозької Січі і відоме на весь світ сьогодні воно завдяки декоративно-орнаментальному малярству. Космогонічна символіка та майже магічне значення орнаментів петриківського розпису з давніх часів, як пісня, зцілюють людську душу.

Але про все по порядку…

З історії села Петриківка

За народними переказами виникненню поселення на березі річки Чаплинка ми завдячуємо козакові Петрику. За часів Нової Січі місцевість по лівому берегу Дніпра і річки Чаплинки належала до Протовчанської козацької паланки. Кожен власник табуна коней чи стада корів міг на той час узяти в коші «білет» і заснувати на цих землях хутір або зимівник. Саме такий хутір козака Петрика і став першим поселенням у цій місцевості. З часом тут оселялися селяни з родинами, що тікали зі Слобожанщини.

Пам'ятник Петру Калнишевському в Петриківці

Пам’ятник Петру Калнишевському в Петриківці

Щоправда, історики роком заснування Петриківки називають рік 1772 і пов’язують його з ім’ям останнього кошового отамана Калнишевського. Саме цього року з ініціативи Петра Калнишевського відбулося переселення жителів із 500-літнього зруйнованого повіддю козацького поселення Курилівка на берег Чаплинки. Усього перебралися до зимівника 35 дворів козаків з родинами та 50 дворів посполитих. Уже за три роки поселення нараховувало близько 200 дворів та 110 бездвірних хат.

Перша письмова пам’ятка села Петриківка

Найперші писемні джерела цієї місцевості теж пов’язані з іменем останнього кошового отамана. Так, за проханням парафіян 20 лютого 1772 року Петро Калнишевський написав клопотання до митрополита Київського Гавриїла щодо благословення на заснування на новому місці Свято-Георгіївської церкви. Нове місце було освячене, церкву засновано 23 квітня 1773 року, а вже 22 березня 1775 року відбулось освячення дерев’яного храму в стилі козацького бароко, названого на честь Великомученика Георгія Побідоносця. У 1898 році при храмі було відкрито школу з курсами рукоділля для дівчат, а у 1912 році – 4-класне змішане училище.

Але цей осередок просвіти й духовності було знищено в 30-х роках ХХ століття. Ще 1919 року після встановлення радянської влади було вилучено головну святиню Свято-Георгіївської церкви – срібний напрестольник, на якому зазначалось, що церква побудована коштом Петра Калнишевського, і відправлено на переплавку на користь фонду голодуючих Поволжя. А вже в 30-х роках під час знищення храму більшовиками з церкви не тільки вивезли усі цінні речі, а й спалили документи Запорізької Січі, літературу і списки перших жителів Петриківки, що, без сумніву, мали велику історичну цінність. Один з найкращих майстрів петриківського розпису Федір Панко в шкільні роки став одним із свідків руйнації храму. Тоді ж хтось показав майбутньому художнику гравюру із зображенням Петра Калнишевського, яку через 50 років майстер відтворив на своєму портреті.

Вже наприкінці XVIII століття Петриківка стала торгівельним центром паланки, в якому тричі на рік відбувався великий ярмарок. Попитом користувалися вироби місцевих майстрів: килими, ткані полотна і прикрашені барвистими візерунками скрині. Низька купівельна спроможність селян змушувала їх обходитися товарами власного виробництва. Майже в кожній родині ткалі виробляли полотно для себе і на продаж, сукновали робили зимовий одяг (сіряки, юпки і кобеняки). Звичайно ж, дерев’яний посуд, розмальовані скрині й меблі теж були домашнього виробництва. Велике значення у побуті петриківських селян мав настінний розпис. Щороку навесні господині наново вибілювали й розмальовували свої хати. Стіни прикрашали крапки, кольорові плями і смуги під стріхою, а в середині розкішно орнаментували квітами і пташками комин. Причому робили це майстрині за допомогою найпростіших матеріалів: кольорових глин і рослинних барвників.

Школа декоративного народного малювання

З метою відродження давнього мистецтва петриківського орнаменту 1936 року в селищі було відкрито школу декоративного розпису. Вона працювала до 1941 року, і викладали в ній звичайна селянка, майстер народної творчості Тетяна Пата та її донька В. Кучеренко. Випускники школи працювали в багатьох галузях української промисловості. 1940 року в селі було зведено новий Будинок культури на 400 місць, при якому відкрито музей художнього орнаменту і самодіяльні гуртки.

У травні 1957 року Петриківка набула статусу селища міського типу. Вкриті залізом і черепицею чепурні кам’яні будиночки розташувались вздовж рівних, обсаджених деревами вуличок. Особливо прикрашають селище вишневі садки. Не дивно, що саме тут виведено відомий за межами села сорт вишень «Петриківський».

Сьогодення Петриківки

Аптека в ПетриківціЦентром Петриківки є площа, від якої починається головна вулиця села. Тут розташовані двоповерхові будиночки, магазини, відділення банку і Палац культури. Візитною карткою селища є петриківський розпис, який можна зустріти на стінах аптек, житлових будинків і транспортних зупинок. Саме тут знаходиться найдовший в країні паркан із петриківським орнаментом, що протягся на 120 метрів.

Будинок дитячої творчості в ПетриківціВелику роль у вихованні сучасної молоді відіграє історико-краєзнавчий музей, у якому зібрано значну кількість краєзнавчих матеріалів. Нове покоління майстрів вирощує школа декоративного розпису. 1958 року було відкрито філіал дитячої художньої школи, керував навчанням в якому Федір Панко. Куди б ми не пішли сьогодні в Петриківці – у бібліотеку чи школу, в аптеку чи парк – скрізь нас зустріне петриківський орнамент. У наші часи село Петриківка є сакральним культурним осередком, а петриківський розпис включено до Списку нематеріальної

120-метровий паркан із петриківським розписом

120-метровий паркан із петриківським розписом

культурної спадщини ЮНЕСКО.

На що подивитись у Петриківці

Центр народного мистецтва «Петриківка»

Центр народного мистецтва Петриківка

Центр народного мистецтва “Петриківка”

Петриківський розпис – це унікальне мистецтво, уособлення козацького духу і його традицій. І осередком традицій українського розпису в селі є Центр народного мистецтва. На сьогоднішній день у центрі працює близько 40 майстрів петриківського розпису, 25 з яких є членами Національної спілки художників України. Роботи майстрів Центру регулярно експонуються на виставках різного рангу, успішно виставляються в США, Канаді, Німеччині, Польщі, Франції, Голландії та Японії. У Центрі регулярно проводять майстер-класи та тематичні екскурсії, тут можна придбати сувеніри та зробити заказ.

Безкоштовний виставковий зал з роботами корифеїв петриківського розпису розташований на першому поверсі, на другому ж – майстерні художників, де можна подивитись, як створюються шедеври, та придбати сувеніри.

   Адреса Центру : пр. Калнишевського 65, смт. Петриківка.

Працює в будні дні з 9.00 до 17.00 та за попереднього домовленістю у вихідні.

Вхід безкоштовний, екскурсії – від 25 грн, майстер-класи – від 40 грн, великий асортимент сувенірної продукції.

 Тел.: Офіс — (05634) 2 22 70,  (067) 631 02 23 (з усіх питань).

Офіційний сайт: petrykivka.jimdo.com

Петриківський музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва

Музей етнографії. Петриківка

Петриківський музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва Фото з сайту: http://petrykivka.dp.ua/travel/

Аби глибше зануритись в історію села Петриківка, варто відвідати місцевий етнографічний музей, в якому представлена історія селища та етапи становлення і розвитку петриківського розпису. Основою експозиції є вироби фабрики «Дружба», що працювала з 1958 до 2006 року. Окрім звичних екскурсій в музеї проводять майстер-класи з різних технік народного ремесла, тут же постійно діє виставкова зала з кімнатою селянина та змінні експозиції у вхідній залі.

 

   Адреса Петриківського музея етнографії: пров. Музейний 14Б (Корчагіна),  смт. Петриківка.

Працює: вівторок – п’ятниця з 8:00 до 17:00, субота – з 9:00 до 15:45, неділя, понеділок — вихідні.

Ціна квитка: 10 грн дитячий, від 15 грн для дорослих, екскурсія – 20 грн, майстер-клас – від 25 грн.

    Тел.: (095) 607 79 14 (директор); (097) 069 99 55 (екскурсовод) — можна домовитися про екскурсії, майсте-класи, а також про візит в неробочий час

Музей Федора Панка

Музей Ф.Панка в Петриківці

Музей Ф.Панка в Петриківці Фото з сайту: http://petrykivka.dp.ua/travel/

Етнографічний музей українського майстра декоративного розпису Федора Панка, відкритий 2013 року, розташувався у невеличкій кімнаті Будинка культури. Ідейною натхненницею створення музею та екскурсоводом є донька художника Валентина Панко. Експозиція показує всі етапи розвитку петриківського розпису. Частину експонатів передано в музей Центром народного мистецтва «Петриківка», інша частина –твори з домашньої колекції родини Панків.

Меморіальна табличка на музеї Ф.Панку в ПетриківціАдреса: приміщення Будинку Культури, простпект Калнишевського 36,  смт. Петриківка.

Працює в будні дні з 9.00 до 17.00, але потрібно уточнювати.

Ціна квитка:10 грн для дітей, 25 для дорослих.

Тел.: +38 (098) 09 000 82 — Валентина Панко — з усіх питань .

Петриківський парк Петра Калнишевського та монумент цибульці

Парк Петра Калнишевського в ПетриківціПарк у ПетриківціОтримавши грант на розбудову мистецького об’єкта, місцева влада встановила 3-метровий монумент петриківській цибульці поруч із Будинком культури, пам’ятник майстрині та місток закоханих в парку Петра Калнишевського. Із сучасних зручностей зони відпочинку – безкоштовний Wi-Fi.

Адреса: пр. П.Калнишевського, навпроти Будинка культури.

Козацькі етнічні хутори «Галушківка» і «Козацька січ»

Хутір Галушківка

Козацький хутір Галушківка

У 15 км від Петриківки в селі Гречане розташувався відновлений козацький хутір «Галушківка» і етнохутір «Козацька січ». Гостей очікують музеї Хреста та сільського побуту, садиба художника, майстерня, шинок і традиційно козацькі забавки: катання на конях, стрільба з лука і арбалета.

Адреса: вул. Петровського 26, с. Гречане, Петриківський р-н.

Працює кожного дня з 9.00 до 17.00.

 Тел.: +38 050 579 41 19;      +38 068 524 51 63.

Офіційний сайт: galushkivka.com.ua

Поділитись

Автор: Кривенко Юлія

Оцініть сторінку: 1 Зірочка? Чому?2 Зірки3 Зірки4 зірочки5 Зірочок - Відмінно! (оцінок всього: 3, середня оцінка: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *