Віртуальна зустріч із письменником і педагогом В.О. Сухомлинським (сценарій)

До 100-річчя з Дня народження В.О.Сухомлинського

Віртуальна зустріч із письменником і педагогом

Сценарій виховного заходу

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю В.О.Сухомлинського;

• зацікавити школярів творами видатного українського педагога;
• формувати уявлення про добру людину, яка завжди йде на допомогу іншим;
• навчати давати оцінку людським вчинкам на прикладі життя самого Василя Сухомлинського та героїв його творів;
• розвивати емоційно-ціннісну сферу учнів;
• виховувати почуття любові і поваги до навколишніх.

Обладнання: портрет В.О. Сухомлинського; мультимедійна презентація життєвого і творчого шляху письменника; експозиція, присвячена 100-річчю з дня народження педагога.

Дата проведення: 28 вересня 2018 року.

Місце проведення: КЗО «СЗШ № 85» ДМР.

Завантажити презентацію

Хід віртуальної зустрічі з Василем Олександровичем Сухомлинським

Слово вчителя

Вітаю вас, діти. Сьогодні, 28 вересня, виповнюється 100 років із дня народження відомого дитячого письменника і видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського. Тож зараз на вас чекає не звичайний урок, а справжня віртуальна зустріч із Василем Олександровичем.

Лунає музика. Слайди 2 – 3. Учениця з портретом:

Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі — карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Усе своє життя з 17 років Василь Олександрович працював у школі. Учитель за покликанням душі, він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими й бабусиними, братовими й товаришевими, зайчика і синички, верби і тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Для цього Учитель сам писав казки й розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше 1500, казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей. У них Учитель розкрив широкий, різноманітний, різнобарвний світ, що сточує кожну дитину, охоплює все наше життя. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. Учитель не лише сам писав казки і розповідав їх дітям, часто серед природи, у зеленому класі, який він називав Школою під Голубим Небом або Школою Радості, а й учив дітей самих складати казки, пробуджував у них думку і слово. “Казка, — любив повторювати він, — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.”

Ольга Сухомлинська

Учитель

Подивіться в ці замислені очі, вони сяють добром, теплом і розумом. Це не просто портрет звичайної людини, це портрет великого Учителя, у якого вчилися не тільки малі діти, а й дорослі люди.

Наша дослідницька група підготувала повідомлення про життєвий і творчий шлях Василя Олександровича Сухомлинського.

Виступ групи учнів

Учень 1: Народився Василь Олександрович 29 вересня 1918 року в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у творчій родині. Його батько, Олександр Омелянович, орав поле, був столяром, виготовляв музичні інструменти, а мати, Оксана Юдіна, працювала в колгоспі, а довгими зимовими вечорами розповідала дітям казки.

(Слайди 4 – 5).

Учень 2: У родині було четверо дітей. Батьки ніколи не карали їх, а в будинку ніколи не було чутно жодної сварки. І всі четверо дітей Олександра Сухомлинського обрали шлях учителювання. (Слайд 6).

Учень 3: Дуже близькими людьми для Сухомлинського були в дитинстві його дідусь і бабуся. «Вона померла напередодні війни, коли їй було 107 років Вона відкрила переді мною світ казки, рідного слова і людської краси…. Усе найскладніше вона вміла пояснювати казкою» – згадував майбутній учитель

Учень 4: Любив і поважав Василь Олександрович свого діда Овдія, який, переказуючи цікаві оповідання на історичні теми, розкрив йому красу людської праці, прищепив любов до рідної природи, Батьківщини. У сім і Сухомлинських поважали старших, їх повчання. Крім того, дід умів ще писати й читати і понад усе любив книги. Збирав їх і зберігав, як реліквію.

Учень 1: Під час Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович став на захист Батьківщини. Він був двічі поранений, довго лікувався в шпиталі. Тяжким було у Сухомлинського поранення в руку. Хірурги боялися, що руку треба буде ампутувати. «Ні! Тільки не руку! Я – вчитель! – у цих словах було його життя. (Слайд 7).

Учень 2: В 1948 році В.О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до останку життя – 23 роки. (Слайд 8).

Учень 3: У 1948 це була звичайна, пересічна школа. Та за 23 роки звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. (Слайд 9).

Учень 4: Робочий день Василя Олександровича розпочинався о четвертій годині ранку, а закінчувався пізно ввечері. Він говорив, що саме ранні години є найбільш плідними в його праці. Сухомлинський не тільки навчав своїх учнів. Перш за все, він був для них другом і порадником. І саме за це його поважали не тільки діти, а й дорослі. (Слайд 10).

 Знову лунає музика і учениця зачитує оповідання В.О.Сухомлинського «Що таке Школа під Голубим Небом?» (Слайди 11 – 14).

Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти. Дошкільники, першокласники, другокласники… Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро.
Увесь світ навколо нас спить, лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає.
Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти приходять у світ казки. У ці прекрасні літні вечори ми стаємо поетами — складаємо казки. Все, що ми бачимо, здається нам у ці дивовижні години казкою.
Школа під Голубим Небом — це джерело живої думки й слова, до якого я щодня приводжу вас, щоб ви стали людьми великої душі, розумними й сердечними, мудрими мислителями.
Тридцять п’ять років я торкаюсь словом до вашої душі. Десятиріччя праці — нелегкої, але радісної — переконали мене: казка, творчість — це найтонший і найніжніший дотик. Казка — дитинство думки. Вона робить світ дитинства яскравим і цікавим.
Ми написали тисячі казок. Хто ж їх автор? Це чудова українська ніч, і декілька поколінь маленьких дітей, і я — всі ми творці казок Школи під Голубим Небом.

Учитель. Все своє життя Сухомлинський працював у школі з дітьми. Тому він склав 10

правил про те, чого не можна робити. Послухайте і запам’ятайте їх.

Учень.

10 «НЕ можна» Василя Сухомлинського

– Не можна ледарювати, коли всі працюють.

– Не можна сміятись над старістю і старими людьми, про старість треба

говорити тільки з повагою.

– Не можна заходити в суперечку з шанованими та дорослими людьми,

особливо зі старшими.

– Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі.

– Не можна допускати, щоб мати тобі давала те, чого вона не бере собі.

– Не можна робити того, що засуджують старші.

– Не можна залишати старшу рідну людину одинокою.

– Не можна збиратись в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших.

– Не можна сідати до столу, не запросивши старших.

– Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше

жінка.

(Слайди 15 – 16).

Учень. Василь Сухомлинський разом із дітьми створили понад триста маленьких мініатюр. Згодом вони так і стали називатися  «Павлиські  казки». Василь Олександрович Сухомлинський вперше в історії педагогіки звернувся до таких етичних категорій і понять, як народження і смерть людини, сенс життя, зло, горе,біда, страждання,відчай,любов,совість,терпимість. Послухайте художню замальовку.

«Кожна людина повинна»

Мати з Петриком сіли у вагон і їдуть у далеке південне місто,на  берег теплого моря,- відпочивати.

Вечоріло. Мати послала на одній лавці собі, на другій – Петрикові. Хлопчик з`їв смачну булку і яблуко. Ліг на м`яку

подушку й питає матір:

-Мамо, виказали, що поїзда веде машиніст. А вночі хто?

-І вночі – машиніст,- каже мати.

-Як?- дивується Петрик.- Невже він уночі не спить?

-Не спить,синку.

-Ми спимо, а він ні? – ще більше дивується Петрик.

-Ні…

-Як же це так? – не може зрозуміти Петрик.

– Йому ж хочеться       спати.

-Хочеться, але він повинен вести поїзд. Кожна людина

Повинна.

-І я повинен? – питає Петрик.

-І ти повинен.

-Що ж я повинен?

-Бути людиною, – каже мати. – Це найголовніше.

 

Учитель. Про В.О.Сухомлинського – людину полум`яного серця, видатного педагога написано багато творів. Послухайте вірш «Пророк» Юрія Мальованого.

В глибокім сні країна спочивала,

Ніщо,здавалось, не пробудить нас.

Тебе сама історія обрала,

І ти прийшов,щоб обігнати час.

В дитині бачив над усе людину,

А не простий бездушний механізм.

Їй серце щедро віддавав щоднини –

У цьому твій «абстрактний гуманізм».

Навчав терпляче в лісі і у полі

Торкнутись квітки й не струсить росу,

Проголосив святинями у школі

Природу,Матір,Працю і Красу.

Ми лиш тепер приходимо до цього

І не відступим більше ні на мить,

Над нами як суддя і вчитель строгий

Бджола твоєї мудрості бринить.

Слово учителя.

Доля до Василя Олександровича виявила виняткову прихильність. Не розщедрилася вона хіба що на роки земного життя – трохи більше півстоліття. Натомість творча спадщина Педагога житиме віками.

«Серце віддаю дітям» – так педагог назвав свою головну книгу.Шукаючи відповідь на запитання,що було найголовнішим у його житті,він без вагань стверджував: любов до дітей.  В.О.Сухомлинський жив і творив для майбутнього, тому й виявився сучасним.