Еліна Заржицька «Заєць та чарівний барабан»

Еліна Заржицька. Заєць та чарівний барабан. – Харків: Юнісофт, 2017. – 64 с.

Жанр: казка.

Аудиторія: 5 – 8 років.

Мова видання: українська.

Варто/не варто

Незважаючи на велику кількість нових імен, що нещодавно зійшли на небосхилі сучасної української літератури для дітей, авторів, які пишуть для наймолодшої категорії читачів, не так уже й багато. Еліна Заржицька – письменниця, що творить саме для маленьких книголюбів, а не для їх батьків. Казки письменниці не призначені для читання дорослими, їх повинні читати саме діти. І книга «Заєць та чарівний барабан» належить до їх когорти.
Пропонуючи маленьким читачам зануритись у чарівний світ казки, автор обіцяє нам, що

«Прості та мудрі, веселі та  розумні, ці історії обов’язково сподобаються малечі, спонукатимуть їх до читання».

Але ж усім «просунутим» батькам відомо, що книги для дітей повинні бути не просто пізнавальними, дитячі видання мають відповідати певним критеріям. На обкладинці вказано 1 рівень, а книга входить до серії «Читаю сам». Це означає, що «Заєць та чарівний барабан» призначений для тих, хто щойно навчився читати. А значить, і вимоги до видання – якнайсуворіші, оскільки невдало обрана перша книга може «відбити» у дітлахів  бажання читати на все життя. Тож перевіримо книгу Еліни Заржицької на відповідність основним вимогам до творів для малечі.

Вимоги до творів для найменших читачів і «Заєць та чарівний барабан»

1. Яскравість. Хоча психологи і вказують на негативний вплив дуже яскравих кольорів на психіку, саме на них спершу звертає увагу дитина. Тому обкладинка книги має бути яскравою і впадати в око, інакше малюк просто нею не зацікавиться. За цим пунктом видавництву «Талант» можна сміливо ставити «+».
2. Максимальна кількість малюнків (малюнок на кожному розвороті). Малюнок не тільки привертає увагу маленького читача, він є одним із способів пізнання дійсності. Саме за допомогою малюнка дитина зіставляє звучання і написання слова з реальними предметами. Яскравих ілюстрацій Рибакової О.В. до казок у книзі дійсно багато, проте розташовані вони не дуже вдало: є кілька розворотів зовсім без малюнків. Тому за цим пунктом – «+/-».
3. Великий зрозумілий шрифт. Із цим усе прекрасно – літери великого розміру, зрозумілі. Тож «+».
4. Збірник невеликих історій. Якою б гарною, на думку дорослого, не була казка, її великий обсяг стомлює малюка. Розмір казки має бути на один раз. Саме так і побудована книга Еліни Заржицької. «Заєць та чарівний барабан» – це одна з п’яти казок про тварин у збірнику. Крім неї дітлахи прочитають «Про самотнього кабанчика», «Як дружба допомогла кабану та качці від мисливця врятуватися», «Про ліниву ворону» та «Як жаба ненажерливій щуці помстилась».
5. Якомога більше дії і якомога менше описів – головна вимога до сюжету. Оскільки сама дитина – це дія і оптимізм, то й твори для неї мають бути веселими та дієвими. Якщо і є недоліки в цій книзі Еліни Заржицької, так це описи героїв і обставин. Казки авторки позитивні та динамічні. Але, аби дістатися початку розвитку сюжету, малечі іноді доводиться долати сторінку описів. Наприклад, таких:
   

   «Жила у лісі ворона. Але ж і дурна вона була! Та ще й ледача. Нічого робити не хотіла, навіть обід собі приготувати. Про таких кажуть: до їжі рачки лізе, а до роботи києм не загнати. Як жила, питаєш, любий друже? А так і жила – і на сніданок, і на обід, і на вечерю до знайомих ходила. То до білки завітає, то до зайця, а то й до їжака. Навіть до лисиці та ведмедя навідувалася. Так собі й жила. Але якось влітку сталася у тому лісі велика посуха. Немає дощу день, немає тиждень, місяць… Посохло все, пожовкло. Зелена травичка на сіно висохла, шишки та горіхи зеленими пообпадали, зморшкуваті плоди-ягоди де-не-де побачиш»

   ( с. 38 – 39). Так, опис містить більше дієслів, ніж прикметників, але від того описом бути не припиняє.

А деякі речення авторки є дуже довгими і складними для розуміння:

«У давні часи між водами могутнього Дніпра-Славути з грізними кам’яними іклами, саме у тій місцевості, де згодом величне місто постало, був острів, увесь зарослий лісом»

(с.3).

6. Чіткість і ясність. Добро в казках повинно перемагати зло, а різні напівтони й натяки діти навчаються розуміти значно пізніше. Казки Еліни Заржицької не є винятком: позитивні герої долають негативних. Крім того, авторка вже на початку дає чітку характеристику своїм персонажам (ненажерлива щука, лінива ворона), і це допомагає дітлахам зорієнтуватися. За цим пунктом усе чудово.
7. Пізнання і мораль. Звичайно, дитині приємніше читати казку, ніж підручник. Тому казка повинна чомусь навчити і мусить містити мораль. Письменниця дотримується цього правила, кожна її історія завершується своєрідним висновком і народним прислів’ям.

Відзначу і те, що в кінці кожної казки є запитання на уважність для юних читачів. А перевірити правильність відповіді можна за допомогою спеціальної закладки.

Висновок

«Заєць та чарівний барабан» Еліни Заржицької – цікавий, добре проілюстрований збірник казок про тварин повчального характеру для старших дошкільнят і молодших школярів. Мова письменниці яскрава і колоритна, створені нею образи запам’ятовуються надовго, а викладені в книзі історії навчають дітлахів товаришувати і чинити по совісті.

Мій вирок: книгу «Заєць та чарівний барабан» варто читати. За п’ятибальною системою я б поставила тверду четвірку.

Де купити?

Придбати книгу Еліни Заржицької «Заєць та чарівний барабан» можна за цим посиланням.