Сергій Гридін «І паралельні перетинаються»

ВАРТО!

Сергій Гридін. І паралельні перетинаються. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. – 128 с.
Категорія: реалізм.
Жанр: повість.
Аудиторія: для середнього шкільного віку.
Мова видання: українська.
Варто / не варто
«Герой повісті Роман через непорозуміння з батьками і прикрощі в школі намагається звести порахунки з життям», – читають батьки анотацію до твору і в переважній більшості ставлять книгу назад на полицю магазину, не вважаючи її підходящою для додаткового читання своїми чадами. І абсолютно даремно, адже «І паралельні перетинаються» Сергія Гридіна – повість, яку потрібно читати насамперед батькам, а вже потім – їх дітям. Письменник знає, як можна зацікавити юного читача. Саме тому він пише про те, чим підлітки з дорослими не діляться: про проблеми в школі та в стосунках з однолітками, про несприйняття себе, про нерозділене кохання… Аби розвіяти власні сумніви щодо «такої літератури», повість і потрібно прочитати спершу дорослим.
Сергій Гридін. І паралельні перетинаютьсяНе так давно країну лихоманило від так званих «груп смерті», через що багато сучасних письменників зацікавилися темою підліткового суїциду. Та у Сергія Гридіна інша історія. В одному з інтерв’ю письменник розповів, що написав повість на замовлення одного 10-річного читача. Хлопець попросив написати книгу про юного самогубцю із щасливим закінченням. Спочатку це здавалося поганою ідеєю, та згодом автору захотілося описати думки і почуття людини, яка вирішила звести рахунки з життям. Коли ж гра «Сині кити» набула популярності, письменник вирішив, що час для книги настав, і надіслав повість у видавництво.

Коротко про сюжет повісті «І паралельні перетинаються»

Головний герой повісті Ромко Гордійчук разом із батьками переїздить із одного провінційного містечка до іншого під Києвом. Налагоджене й стабільне життя підлітка летить шкереберть. І не те щоб усе було зовсім погано…

«Ніхто тут не «пресував» новенького, не відбирав гроші і не влаштовував «розбірки». У класі на нього просто не звертали уваги. Прийшов хтось – ну й добре. Сидить за партою – прекрасно» (с.10).

Просто не знайшов себе в новому оточенні. Нічого особливого, та хлопець усе частіше прикидається хворим, аби «відкосити» від занять. А після однієї неприємної історії Ромко і взагалі зачиняється в кімнаті, поринаючи в віртуальний світ соціальних мереж. Не дивно, що меланхолійний настрій заводить підлітка у різні депресивні спільноти, де інші діти бавляться у смерть. Останньою краплею, як здається Романові, стає непорозуміння з батьками з приводу татуювання. Хлопець розуміє, що живуть вони, хоч і в одній квартирі, та в паралельних світах. А що буде, коли порізати руку? А якщо сильніше натиснути? Чи випити оті пігулки?
І Ромко отримує відповіді на ці та багато інших запитань. Його очікує купа корисного життєвого досвіду: знайомство зі справжнім фронтовим лікарем Іллею Степановичем, колоритним дядьком Гришею, сина якого вбили на Донбасі 2014-го, майстром татуювання Прокопом, що захоплюється віршами Ліни Костенко, шокова терапія у вигляді екскурсії до моргу, перше кохання і власна виставка художніх робіт.
Поступово із чорної безодні безнадії головний герой підноситься до сонячних вершин, до розуміння батьків, коханої дівчини і визнання суспільством – усього того, що міг втрати через свій необдуманий вчинок. Звичайно, історія, розказана Сергієм Гридіним, ідеалізована. Дорослому читачу зрозуміло, що в реальному житті все закінчується не так, як у голлівудських фільмах. Проте дітям книга здатна подарувати надію на краще, бо все в житті можна змінити, доки живий.
Сергій Гридін. І паралельні перетинаютьсяКорисним бонусом книги є післямова психотерапевта Алли Слотвінської, з якої розгублені юнаки та дівчата дізнаються, як потрібно діяти, коли виникають думки про самогубство.

Висновок

«І паралельні перетинаються» Сергія Гридіна – повість, яка навчає бути уважним одне до одного. Більшість сучасних українських батьків із своїми дітьми живуть у «паралельних світах». Не тому, що вони погані чи байдужі, а через складнощі життя, буденність і сірість існування. Тож повість варто читати не тільки її цільовій аудиторії (підліткам), а й тим, хто піклується про емоційний стан своїх дітей.

Поділитись

Автор: Кривенко Юлія

Оцініть сторінку: 1 Зірочка? Чому?2 Зірки3 Зірки4 зірочки5 Зірочок - Відмінно! (оцінок всього: 2, середня оцінка: 5,00 з 5)
Loading...

Можливо, вам сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *