Загальне значення
Прикметник – це самостійна частина мови, яка виражає ознаку предмета або його приналежність і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Наприклад: червоний, осінній, сестрин.
Морфологічні ознаки
Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками. Ці категорії у прикметника залежать від категорій роду, числа й відмінка іменника. Наприклад: старанний учень, старанна учениця, старанні учні, старанного учня.
Синтаксична роль
У реченні найчастіше прикметники виступають у ролі означення, також можуть бути іменною частиною присудка.
Означення: Жде спрагла земля плодотворної зливи, і вітер над нею гуляє бурхливий.
Іменна частина присудка: Ніч була місячна, хороша .
Роль у мовленні
Прикметники використовують для точного опису явища, предмета чи події. У художньому мовленні прикметники виконують роль епітетів та метафор, надаючи емоційності і образності висловлюванню.
