Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Мова – це історія кожного народу, особливості його світосприйняття, духовний та інтелектуальний результат еволюції певного етносу. Не існує на планеті народу без самобутньої культури і власної мови. Проте з кожним роком кількість націй на планеті зменшується.
То куди ж зникають цілі народи?
Спочатку представники народності відмовляються від використання рідної мови, потім помирають останні її носії, а врешті вимирає і сама нація, а з лиця землі зникає черговий культурний пласт.
21 лютого – Міжнародний день материнської (рідної) мови, офіційна назва – International Mother Language Day. Починаючи з 2000 року, його відзначають представники всіх народностей і націй світу. Історичною стала тридцята сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, що відбулась у жовтні – листопаді 1999 року в столиці Франції Парижі. На цій сесії було оголошено «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності». Багатоманітність національних мов з їх можливостями до самоідентифікації, соціальної інтеграції, комунікації, освіти і розвитку мають стратегічне значення для всього людства. Однак незворотні процеси глобалізації призводять до поступового зникнення мов деяких національностей. І разом з цими мовами зникають традиції, можливості, пам’ять, унікальні способи вираження і мислення.
На сьогоднішній день мінімум 43% із 6000 існуючих мов перебувають у небезпеці. Лише кілька сотень національних мов знайшли своє місце в освітніх системах країн, і менше сотні активно використовується у цифровому середовищі.
Щорічно відзначаючи цей день, організація скеровує свою увагу на національні меншини, чисельність яких не перевищує 10 000 осіб, але які розмовляють рідними мовами і передають свої традиції і культуру наступним поколінням.
Міжнародний день рідної мови. Історія виникнення
Пям’ятник жертвам боротьби за статус бенґальської мови, встановлений на території університету в Дацці.
На жаль, перша сторінка в історії свята рідної мови є трагічною. Так, у 1952 році влада Пакистану оголосила єдиною державною мовою урду, яка була рідною лише для 3% населення країни. Пакистанці негативно відреагували на таку заяву керівників держави, особливо у східних регіонах, де люди розмовляли виключно бенгальською мовою. 21 лютого 1952 року в місті Дакка відбулася демонстрація протесту, під час якої поліцією було вбито кількох студентів. Отримавши незалежність 1971 року населення Східного Пакистану (Бангладеш) почало відзначати цей день як день мучеників. І саме з ініціативи Бангладеш 21 лютого 2000 року стало першим днем рідної мови.
Уже майже 20 років країни відзначають Міжнародний день рідної мови. 2018 року урочисті заходи з нагоди свята передбачають дебати експертів в штаб-квартирі в Парижі на тему «Наші мови, наші активи». Крім того, в ЮНЕСКО зосереджені на викорененні безграмотності і необхідності освіти для дітей і дорослих саме рідною мовою.
Мови – найпотужніший інструмент розвитку і збереження нашого матеріального і духовного спадку. Усі кроки, спрямовані на розвиток материнських мов, робляться не тільки для заохочення до мовного різноманіття і багатомовної освіти, а і для якомога повнішого розуміння традицій народів світу та для стимулювання солідарності, заснованій на взаєморозумінні.
Рідна мова для будь-якої людини – це елемент свідомості. Саме тому знати й берегти мову повинна кожна людина. Не усвідомивши значення материнської мови для розвитку окремої особистості і суспільства в цілому , не варто розраховувати на гідне місце серед народів світу.
Тож плекаймо рідну мову! Використовуймо її у всіх сферах нашого життя і просто … говорімо українською!
Автор: Кривенко Юлія