Іменник як частина мови

Іменник: загальне значення Іменник – це самостійна частина мови, що називає предмет (все те, до чого можна поставити питання хто? або що?) і відповідає на питання хто? що? Наприклад: кінь, кохання, вікно. Морфологічні ознаки Іменники змінюються відмінками і числами, належать до певного роду. Синтаксична роль У реченні іменник може бути будь-яким членом речення. Наприклад: Слово – не горобець (підмет і присудок). Ми їли повидло зі слив (додаток і означення). Прийшли в двір (обставина). Іменники конкретні та абстрактні В українській мові розрізняють конкретні та абстрактні іменники. Іменники з конкретним значенням називають предмети, які людина бачить навколо і може сприймати за допомогою...