Морфологія – це розділ мовознавства, який вивчає слова як частини мови.
В українській мові виділяється десять частин мови, серед яких шість самостійних, три службові та окрема частина мови – вигук.
Самостійні частини мови
- мають лексичне значення;
- мають морфологічні ознаки (рід, число, особу та ін.);
- є членами речення.
Самостійні частини мови в українській мові
| Частина мови | Що означає? | Питання | Приклади |
| Іменник | предмет | хто? що? | стілець, кіт |
| Прикметник | ознаку предмета | який? чий? | веселий, хлоп’ячий |
| Числівник | кількість чи порядок предметів при лічбі | скільки? котрий? | шість, шостий |
| Займенник | указує на предмет, особу, ознаку, кількість, але не називає їх | хто? що? який? чий? скільки? | він, ніщо, наш, такий, стільки |
| Дієслово | дію або стан предмета | що робити? що зробити? | читати, прочитати |
| Прислівник | ознаку дії, її напрям, час тощо | як? куди? коли? | тихо, влітку, додому |
Службові частини мови
- не мають лексичного значення;
- мають функції;
- не є членами речення.
Службові частини мови в українській мові
| Частина мови | Значення | Функції | Приклади |
| Прийменник | – | пов’язує в реченні слова між собою | над, від, з-за, навколо |
| Сполучник | – | поєднує члени речення або речення | і, але, якщо, коли |
| Частка | – | утворює нові слова, додає їм додаткових відтінків або заперечного значення | аби, ж, ось, чи |
Вигук
Не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови вигук (еге! ох! агов!), який виражає емоції або спонукання.