Наталка Малетич «Щоденник Ельфа»

Наталка Малетич. Щоденник Ельфа. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. – 126 с.

Категорія: реалізм.

Жанр: психологічна проза.

Аудиторія: для середнього шкільного віку.

Мова видання: українська.

Варто / не варто

«Щоденник Ельфа» Наталки Малетич – збірка оповідань для підлітків, у яких авторка звертається до «вічних» для цієї вікової групи проблем: перших симпатій і поцілунків, стосунків батьків і дітей, братів і сестер, найкращих друзів… Головними героями новел є звичайні школярі, і на місці кожного з них запросто можна уявити самого читача. Це добре, бо викликає співчуття та відгук цільової аудиторії.

Сам збірник складається з 19 розрізнених за змістом оповідань, останнє з яких дало назву збірці. Наскільки це вдалий хід, сказати складно. Претензії, як у читача, виникають вже до самої назви. Коли хтось із поціновувачів фентезі придбає книгу, спокусившись її назвою, то буде сильно розчарований. Жодного стосунку до чарівного світу оповідання Наталки Малетич не мають. Ельф – це героїня останньої новели, дівчинка з великими, на її думку, вухами, що знайшла щоденник своєї померлої сестри. З’ясувалося, що і старша сестра мала такі ж ненависні їй вуха.

Друга проблема збірки – відсутність зв’язку (за винятком кількох новел) між оповіданнями. Герої не знають одне одного, не навчаються в одній школі, не живуть в одному дворі чи місті. Розповідь ведеться від першої особи, що створює певні складнощі для сприйняття: іноді просто не зрозуміло, хто є героєм оповідання, хлопець чи дівчина. Новели Наталки Малетич – це  історії про складні для дітвори ситуації, кожна з яких має свої зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку. Кожне окреме оповідання – це певна ситуація, з якої потрібно знайти вихід. Причому прості лінійні епізоди не викликають жодного сумніву ні в героїв, ні в читача, а от психологічно складні життєві ситуації авторка залишає з відкритими фіналами.

Третя проблема збірки – її незбалансованість по відношенню до вікової аудиторії. Оповідання на початку варто читати школярам 10 – 12 років, а от твори в середині і наприкінці збірника – 14 – 15 років. Навряд чи 10-річним дітям варто знати про те, яким на смак є «пивний» поцілунок, а дітей у 14 років зацікавлять сніжні битви.

За великим рахунком, на цьому мої претензії до «Щоденника Ельфа» завершуються. Далі про хороше.

Разом з героями оповідань юні читачі навчаються, розважаються, вперше закохуються, ходять на шкільні бали, святкують дні народження і навіть тікають із дому. Вони стикаються з такими «хворобами нашого часу», як догхантери і небезпеки спілкування в мережі, а деякі з персонажів шоковані новиною про померлих старших братів і сестер.

Книга написана зрозумілою для дітей мовою, читається швидко і з задоволенням. Я звернула увагу на те, що підлітки Наталки Малетич багато читають, вони розуміються на класичній літературі і не цураються сучасної. На сторінках збірки можна зустріти згадки про грецьку міфологію, твори Марка Леві, Астрід Ліндгрен та Жаклін Уілсон. Це, безумовно, позитивний момент, оскільки стимулює читачів до всебічного пізнання світу.

Висновок

Хоча «Щоденик Ельфа» Наталки  Малетич має кілька системних проблем, не варто ним зневажати, як книгою для позакласного читання. Авторська мова проста, ілюстрації вдалі, а проблеми персонажів актуальні. Тож, мій вирок: «Щоденник Ельфа» варто читати підліткам і їх батькам, хоча б для того, аби самим не робити помилок героїв оповідань.

Де купити?

Придбати книгу Наталки Малетич «Щоденник Ельфа» можна за цим посиланням.